Скаженіють люди

Скаженіють люди,

немов ті собаки,

Хто втрачає розум,

Бо злий і пихатий

 

Хтось його не має,

лиш безмежні статки,

Які із нахабством

Навчилося красти

 

Хтось не вірить в казку

Й зовсім не читав їх

Про честь, добро й ласку

Звісно ж нема й гадки

Навіть божевілля –

це не страшна вада

Як ота спокуса,

до грошей і влади...

 

Та своє сумління

не згубиш, як маєш,

Очі не заплющиш

брехню, не сприймаєш

 

У житті гадаю,

як на довгій ниві

Хто в сльозах нещасний,

З грошима - Щасливий!