Доля

Лежить каміння на душі,

коріння пускає,

Доки буде це тривати —

не скажу, не знаю...

 

Тяжкі часи пережив,

думав — вже минулось,

А воно — лиш цвіт опав,

ягоди ще зріють...

 

В житті всякого бува,

де впадеш — не знаєш,

Та соломи вже нема,

лікті лиш кусаєш...

 

Це не байка — це життя,

з цукром та сіллю,

Доля ж у кожного своя,

рідна, українська...