Україно — ненько…

Україно — ненько, Україно — мати!

Ще поки ж українцям терпіти й страждати?

Мабуть, уже досить слізьми умиватись,

Від страху та болю вранці прокидатись…

 

Виснажені люди, як земля від спраги,

В боротьбі незламній за життя і правду.

Надією марить хіба кожен здравий,

Та на кожнім кроці отримує зраду…

 

Закрутила ж доля кожного по вінця,

Убивають покидьки справжніх українців…

Певно, що нудить від смерті та кривди,

Яку так нахабно постачають гниди.

 

Але буде помста — рано ж бо чи пізно,

Покарання ворогу без сумніву прийде…

Україно — ненько, Україно — мати!

Коли ж наша доля принесе нам радість?..

 

2024