Дивні люди…

Люди — це дивні істоти,

Кожен свого чогось прагне,

Кожен у своєму клопоті —

У кого нема, той щось знайде…

 

Чому й навіщо так стрімко

Час і життя минає?

Комусь це здається дивним,

Й на це не звертає уваги.

 

Хтось втікає від себе,

Та тільки халепу знаходить,

Надіючись, що там десь на небі

Омріяний рай приголубить.

 

Шкода, що кожен, як равлик,

Вважає себе самостійним.

Як дах з голови «злітає» —

В тім хтось, а не сам, чомусь винен…

 

Як прикро…