Воші

Чомусь зненацька кожен смертний завинив

Перед бездарними йолопами, які сидять при владі.

І стверджують, що кращих, ніж вони,

Ніколи не було в нашій державі…

 

Хотілося б пожити, як у кіно.

У дев'ятнадцятім повірили в можливість.

Від волоцюг, що обіцяли шашлики,

Маємо війну, свавілля й крові присмак…

 

Сьогодні ж протверезіти довелось —

Не всім, на жаль, але кіна не буде.

Та «кончених» це зовсім не чіпає,

Бо і сьогодні живуть вони у казці.

 

Війна збагачує цю наволоч щодня,

Брехня — як захист, і є можливість красти…

Розруха й кров по вуха — саме те,

Що відбувається, не розуміє кожний.

 

Довіру втрачено та мрії у житті,

І невідомо, хто й на що спроможний.

Добро пригнічене в запеклій боротьбі —

Зло виродків терпіти вже не можна…

 

На жаль, і зараз серед нас живуть

Коти у «маслі», прикро та огидно.

Шкодять навмисне та жити не дають —

Московські воші й українські гниди…