Як важко

Як важко поринати у пустоту,

Найгірше — як тебе у ній тримають.

Як втриматись — не перейти межу,

Де справедливість, і чому її ховають?

 

Панує всюди підлість і обман,

Страх у очах й спустошення в душі.

Спокуса грошей зваблює в капкан,

Який підкорений ганебно сатані.

 

На жаль, це рабство і понині процвіта,

А головне — воно нікого не бентежить.

Змирився навіть той, хто постраждав,

І, лиш образившись, за всім цим стежить.

 

На жаль, від прадіда ще приказка жива

Про свою хату, що стоїть із «краю».

І по сей день сусід сусіда обдира,

А про всяк випадок, можливо, й проклинає.

 

Куди поділась людяність, скажіть…

Чому затьмарює всім очі заздрість?

Людино добра, досить — схаменись,

Подаруй ближньому свою любов і радість…