Тринадцятий

Мені тринадцятий минало,

Не пас ягнят, бо не було.

Батько казав: були кошари

Давно у балці за селом.

 

В якому я і народився,

Зростав і бігав босоніж.

А дядько Гриша нас до школи

Стареньким КАВЗиком возив.

 

Науки всі, яким навчали,

Хіба складними не були.

Вивчав і нашу солов'їну,

Якою сам Тарас творив.

 

Дітей із класу небагато —

Лиш п'ятеро з мого села.

У класі разом вісімнадцять,

Школа ж середньою була.

 

Як і радгосп тоді в цілому,

Носила Фелікса ім'я.

В Першотравневому районі

Було в радгоспі три села.

 

Саме у двох пасли корови,

Був ще свинцех біля ставка.

Червона степова порода

Давала більше молока.

 

М'ясо-молочною рікою

Сумлінно, може й не всі,

Партійні плани підганяли

Із племрадгоспу трударі.

 

На молочарці Польового,

В корівнику біля села,

Бігав частенько після школи

Допомагати мамі я.

 

Коли ж робила на телятах —

В корита силос підкидав.

Коли ламали загорожу —

До стада буйних заганяв.

 

Так виглядали дні сільські,

І пам'ятаю кожну осінь:

Щороку в полі буряки

Збирати припадало школі.

 

Такі були у нас жнива,

Й робота сили відбирала.

Ох, як любив посмакувать

В обід із помідором сала.

 

І, звісно, втомлений тоді,

Вже повертаючись додому,

Із насолодою в душі

По лісосмузі йшов із поля.

 

Так осінь милою була —

Саме у жовтні й народився.

Мені ж тринадцятий минало,

Й минало так моє дитинство...