Тринадцятий
Мені тринадцятий минало,
Не пас ягнят, бо не було.
Батько казав: були кошари
Давно у балці за селом.
В якому я і народився,
Зростав і бігав босоніж.
А дядько Гриша нас до школи
Стареньким КАВЗиком возив.
Науки всі, яким навчали,
Хіба складними не були.
Вивчав і нашу солов'їну,
Якою сам Тарас творив.
Дітей із класу небагато —
Лиш п'ятеро з мого села.
У класі разом вісімнадцять,
Школа ж середньою була.
Як і радгосп тоді в цілому,
Носила Фелікса ім'я.
В Першотравневому районі
Було в радгоспі три села.
Саме у двох пасли корови,
Був ще свинцех біля ставка.
Червона степова порода
Давала більше молока.
М'ясо-молочною рікою
Сумлінно, може й не всі,
Партійні плани підганяли
Із племрадгоспу трударі.
На молочарці Польового,
В корівнику біля села,
Бігав частенько після школи
Допомагати мамі я.
Коли ж робила на телятах —
В корита силос підкидав.
Коли ламали загорожу —
До стада буйних заганяв.
Так виглядали дні сільські,
І пам'ятаю кожну осінь:
Щороку в полі буряки
Збирати припадало школі.
Такі були у нас жнива,
Й робота сили відбирала.
Ох, як любив посмакувать
В обід із помідором сала.
І, звісно, втомлений тоді,
Вже повертаючись додому,
Із насолодою в душі
По лісосмузі йшов із поля.
Так осінь милою була —
Саме у жовтні й народився.
Мені ж тринадцятий минало,
Й минало так моє дитинство...
