Бабине літо

Літо припізнилося, бабине чомусь,

А за несміливість — і соромно йому.

 

Заблукало в осені — та це не біда,

Красою оздоблює, додає тепла.

 

Хмари розступилися, збентежені й злі.

Посміхнулось сонечко вранці на зорі.

 

Вітер задоволено повіяв теплом,

Розігнавши смуток, тихо увійшло.

 

Літо всім на радість, нехай кілька днів —

Осінь зачекає свого часу.

 

Літо бабине нас тішить, душу зігріває,

Теплом трохи балує — зима зачекає.