Знаю

Спокуси яблуко вкусивши —

солодкий присмак чарував.

 

Все не вдалося зрозуміти,

наче до казки завітав.

 

Але в дива уже не вірю,

та тепло в серці відчував.

 

По лезу бритви походив —

сліди у пам’яті лишив.

 

Не зміг віддячити нічим,

тепло отримував у душі.

 

Подих, що мерехтить, —

світло від полум’я вночі.

 

А насолода вислизала з рук.

Ніхто не винен — знаю.

 

А серцю боляче від мук,

що від емоцій завмирає.

 

Здалося, серцем прикипів —

від хвилювання розгубився.

 

Опанувати не зумів —

той сон і казочка скінчились.

 

Таке в житті буває раз —

звісно, забути неможливо.

 

На долю припадає шанс,

який сховається в минуле.

 

Забути просто неможливо,

без пафосу та зайвих фраз.

 

Життя заполонить минуле,

коли відвернеться від нас.

 

Ніхто не винен…

Знаю…

 

2026