Знаю
Спокуси яблуко вкусивши —
солодкий присмак чарував.
Все не вдалося зрозуміти,
наче до казки завітав.
Але в дива уже не вірю,
та тепло в серці відчував.
По лезу бритви походив —
сліди у пам’яті лишив.
Не зміг віддячити нічим,
тепло отримував у душі.
Подих, що мерехтить, —
світло від полум’я вночі.
А насолода вислизала з рук.
Ніхто не винен — знаю.
А серцю боляче від мук,
що від емоцій завмирає.
Здалося, серцем прикипів —
від хвилювання розгубився.
Опанувати не зумів —
той сон і казочка скінчились.
Таке в житті буває раз —
звісно, забути неможливо.
На долю припадає шанс,
який сховається в минуле.
Забути просто неможливо,
без пафосу та зайвих фраз.
Життя заполонить минуле,
коли відвернеться від нас.
Ніхто не винен…
Знаю…
2026
