Сповідь

Зараз,

я пишу оці рядки

Знаю,

прочитаєш ти їх залюбки

Розповім новини

про життя своє

І про життя на Марсі,

якщо воно є

Та ти не хвилюйся

це поки що жарт

А може це останній

мій невдалий старт

Життя моє „тихе”

без великих змін

За це Богу слава

й мій низький уклін

Є в мене турботи

та дуже малі

З ними я справляюсь

тільки взагалі

 

Здоров’я хитає

наче як траву

Оце я й не знаю

скільки проживу

А останнім часом

віриш ти чи ні

Приходять кошмари

до мене у сні

Що війна присниться

ллється чиясь кров,

То розповідаю

вголос про любов

Що зі мною скоїлось

не знаю зовсім

Знаєш, чогось хочеться

як і всім „святим”

В душі поселилась

якась сатана

Що від мене хоче

не зрозумію щось я

Згадую до церкви

як ходив колись

Все було цікаве

наче уві сні

Ти розповідала

про що я не знав

А тобі й спасибі

мабуть не сказав

Зараз вибачаюсь,

що тоді мовчав

Й помилки робити

чомусь розпочав

Так, я розумію

не тактовним був

Та вже дуже пізно

я про це збагнув

Коли ж ти до себе

в гості провела

З дуру чортзна що

язиком плескав

Зараз посміхнешся

скажеш, що дурний

Може воно й так,

а чому б і ні

 

Бо мене вже в гості

не гукаєш ти

Якщо все це правда,

то мене прости

Тільки не дивуйся

не питай за що

Вибач на майбутнє,

Те що не було

Що на це ти скажеш

хочу знати я

Тільки щоб відвертою

відповідь була

Може я не так

висловив думки

Думаю, що все

зрозумієш ти

А може дурниці

я нагородив

Й цими тебе тільки

мабуть розсмішив

Все ж таки не марно

гаяла ти час

Трохи відпочила — значить все гаразд.

 

1991