Нема вороття

Ніженьки терпнуть,

не бачать вже віченьки,

Боже… уже постарів…

Гляну в люстерко —

картина не втішная,

скроні білі, мов сніг…

Старість не в радість,

діди ще казали,

переконався вже сам.

Шлях мій життєвий —

такий, не шовковий,

ллється, як в річці вода…

Ні, не жалкую

за долю і вдачу,

в минуле — нема вороття.

Перед очима дитинство та юність,

Ніби учора було, а за плечима

Зовсім не помітно

вже пролетіло життя...

Старість не в радість,

просто на серці

смуток марудить без слів.

Але минуле ще гріє душу,

яка не заплаче — бо жити мушу…

Бо в дитинство на жаль

нема вороття…

Тихо і приємно…

Зовсім не плаче тільки…

сльозиться душа…