Безлад

Душа болить та серце плаче,

Сльозами очі налились.

Хіба сліпий цього не бачить,

Від війни в горлі ком стоїть.

Чому всі люди подуріли,

Все очевидне на очах?

Від грошей влада шаленіє,

Краде їх, загубивши страх.

Користь, нажива та байдужість

Розум затьмарюють їм так.

Вони ж без мила в дупу влізуть,

Брехати кожен з них мастак.

 

Й тривати ж довго це не може,

Терпець урветься і тоді

Нічого їм не допоможе,

Мразоту прийде час судить.

Отим простим і горем вбитим,

Яким бо ж нічого втрачати,

І зможуть з кривдників спитати.

Хіба все буде по-простому,

Без пафосу та зайвих фраз?

Кого посадять на кіл скромно,

Когось повісять без прикрас.

 

Усі достануть по заслугах,

Хто і на скільки заслужив,

Як обіцяв і ліз до влади,

Чому так солодко стелив.

Хіба що так все обернеться,

Напевно й сам цього не знав.

Майстерність брехуна-актора

У мозок кожному зайшла,

І ця бездарна режисура

Вже нудить кожного із нас.

 

Аплодисментів вже не буде,

Прихильників давно нема.

А гидомирних дуполизів

Давненько цвинтар вже чека.

Народ обурений і злий,

Водночас добрий і простий,

Поки сумлінно ще чека

Кінець невдалого кіна.

Коли ж та пауза скінчиться?

Життя ж минає, горе длиться.

Ось-ось урветься і терпець,

І зникне безладу творець...